Остриківська громада
Токмацький район, Запорізька область

село Трудове

Історія села Трудове

     Колись уздовж річки Кайкулак тягнулись хутори, що мали однакову з нею назву. В 1945 р. село Кайкулак було перейменовано на Трудове.

       Село Трудове розташоване на річці Токмачка, за  23 км на схід від районного центру, біля Кайкулацького водосховища. Межує з с. Скелювате на півночі, на південь від розташоване с. Урожайне. До залізничної станції Стульнєво Придніпровської залізниці 10 км. Село має площу 2024 га і населення 413 чоловік. Засноване село на початку XIX ст. німецькими колоністами. На землях займалися садівництвом, виноградництвом, огородництвом та птахівництвом.

         Землякам  добре відомо ім’я уродженця села геніального авіаконструктора-самоука Григорія Герасимовича Чечета – 1870 року народження. Важке знедолене життя випало на його долю. Живучи у злиднях Григорій Герасимович у 1909 році власноручно виготовив модель аероплана «Планета». Згодом Чечет виїхав до Петербурга і там за допомогою інженера-конструктора М.В. Ребікова у 1911 році збудував аероплан, який одержав назву «Чур-1». Після громадянської війни Григорій Герасимович виїхав з Великого Токмака до Запоріжжя у 1922 р., йому дали інженерну роботу на заводі «Дека». Винахідник хотів збудувати народногосподарський літак, але в березні того ж року хвороба забрала його з життя.

         На території села є братська могила, в якій поховано 280 радянських бійців.

          В 1954 р. біля села було відкрито гранітний кар’єр, який працює і по нині.

         В 1973 році на краю села побудували штучне водосховище і було назване Кайкулацьким.

         В селі є фельдшерський пункт, працює пошта, сільський клуб та декілька торгових точок. 

Меноніти на землях села Трудового

       На території села Трудового було виявлено та досліджено місце розташування хутора Фельзенталя (територія колишнього Молочанського мінненського округу). Оснований в 1820 р. Питером Реймером. Закладка лісної плантації була проведена в 1828 році. вздовж ріки Токмачки, а в 1846 г. «Розведені також плантації на степу». В 1850 р. площа саджанців на березі річки складала 300 квадратів. В радянські роки на місці хутора знаходилося відділення державного заводу «Скелясте». До теперішнього часу збереглися залишки двох колодців, а на території кладовища -  могили Сари Енс (7.07.1805 - 27.05.1883), Анни Раймер (29.08.1821 - 13.01.1901) і надгробна плита Гертруди Реймер (3.09.1829 -7.07.1915).